Чи бували ви в Сахарі? Може бачили пустелю Наміб чи Гобі? А як щодо пустелі на території України?
Мало кому відомо, що на півдні нашої Батьківщини, за 30 км від Херсона в Цюрюпинському районі, прямо на березі Чорного моря, знаходиться друга за розмірами пустеля Європи - Олешківські піски. 210 000 га земель з унікальним ландшафтом та природою.
Назва походить від колишньої назви міста Цюрюпінськ - Олешки, а перетнути її можна за пів дня, адже діаметр пустелі - всього 15 км.
Влітку пісок там нагрівається до 70 градусів за Цельсієм, повітря збирається в гарячі висхідні потоки й розганяє дощові хмари, тож опадів тут дуже мало. Можна потрапити навіть у піщану бурю.
Олешківські піски в сучасному вигляді з`явилися не так давно - у ХІХ ст. тут активно пасли овець, тварини майже повністю знищили трав`яний покрив і почалася ерозія грунтів, а з нею і розширення пустелі. У тому ж ХІХ ст. навколо Олешківських пісків почали насаджувати штучні ліси, щоб зупинити розширення напівпустелі. Зараз це дуже химерне видовище - море піщаних бараханів у оточенні велетенських штучних масивів лісу.
У радянські часи це місце було засекречиним військовим полігоном - тут тренувалися завдавати ракетних та бомбових ударів військові пілоти. Час від часу, коли вітер переносить пісок, можна побачити металеві уламки, або й цілі авіабомби. Частина з них досі може бути вибухонебезпечною, тож слід на це зважати й бути оборожними, обравши це екзотичне місце для подорожі. Можливо, саме завдяки легендам та чуткам про заховані в барханах (місцеві жителі називають їх "кучугурами") бомби, це місце досі зберігає унікальну атмосферу та природу.
Олешківські піски - це море барханів, які тягнуться скільки сягає погляд. На цих "кучугурах" часом росте така-сяка рослинність, між барханами трапляються маленькі озерця - солончаки, біля яких флори трохи більше.
Тут можна зустріти вовка, зайців, піщанок, вужів і найрізноманітніших комах. Чим ближче до лісу, тим більше живих істот.
На одному з барханів є невеличкий цвинтар, ніхто не знає як і чому він тут опинився, на одному з хрестів можна побачити дату смерті - 1968 рік. Місцеві жителі кажуть, що в той період на полігоні сталася аварія - зіткнулися два літаки, були людські жертви.
Ще одна з легенд повязує Олешківські піски з козаками-характерниками, за якою ці козаки мали проходити в "пісках" обряд ініціації - вижити близько місяця без їжі та води. Розповідають, що сам отаман Сірко проходив подібне випробування. Забувають оповідачі лише про одне - в часи Сірка на місці Олешківських пісків ще не було ніякої пустелі.
Пісок тут дуже мілкий та легкий , отже завиграшки переноситься вітром. Часом можна побачити, як його закручують у танок смерчі. Є посеред пісків і оаза - невеличкий сосновий лісок на березі озерця з чистою водою.