Юсуф чекав свого героя в одному з кабінетів канадського парламенту й повинен був фотографувати того відразу після промови, а Черчилль геть забув про зйомку. До кабінету прем'єр прийшов стомленим і абсолютно не готовим позувати. Коли ж Черчиллю повідомили, що розклад не дозволяє перенести фотосесію і позувати доведеться, причому тут і зараз, то він сів у кріслі й, як завжди, закурив сигарету, прогарчавши фотографу: "У вас є дві хвилини й один кадр!".
Карш був розгублений. Це була катастрофа: клуби диму від сигари закривали обличчя прем'єра, до того ж гість був явно не в настрої. Тоді фотограф йде ва-банк, і ризикуючи власною головою, підходить до Черчилля, буквально вириває сигару у прем'єра з рота, промовляючи вибачення, блискавично повертається до камери й фотографує героя. Звичайно Черчилль був розлючений і, водночас, розгублений. Це й відбилося на фотографії - з того самого знімка крізь дсятиліття на нас дивиться найбільший прем'єр-міністр Великобританії, яким його не вдавалося зафіксувати нікому ні до, ні після того епізоду.
Кажуть, що у відповідь на нечувану зухвалість Черчилль...здивував Карша, в наступну мить усміхнувшись і озволивши фотографу зробити ще один знімок, на якому прем'єр - сама благодушність. Ця фотографія виглядає особливо контрастно, розташована поруч з першим знімком. "Ви й сердитого лева змусите сидіти спокійно заради гарного кадру", - нібито сказав Черчилль фотографу на прощання.
