Хлопчика, який жив з вовками, знайшли в 1872 році. Не всі знають, що Кіплінг написав книгу, грунтуючись на реальній історії індійського хлопчика - Діни Санічара. Щоправда, в житті все було набагато трагічніше, ніж у книзі.
Фактично, Діна був одним з багатьох диких дітей, знайдених в Індії в ті роки. В історії Індії зафіксовані випадки виховання дітей різними тваринами: і пантерами, і собаками.
У 1872 році Діна Санічар був виявлений групою мисливців у штаті Уттар-Прадеш. Хлопчик швидко пересувався на четвереньках слідом за вовчою згарєю. Заінтриговані мисливці вирішили захопити хлопчика. Вони димом виманили вовків і хлопчика з печери, де вони ховалися, вовків вбили, а хлопчика забрали з собою, імовірно, на той момент йому було 6 років.
Мисливці відвели хлопчика до притулку, де його хрестили. Згодом він отримав ім'я Санічар (субота на урду), в честь дня, коли прибув. У хлопчика був дуже низький рівень IQ, він не вмів говорити, в притулку багато хто намагався навчити, але марно.
Хлопчик спілкувався, видаючи звуки, як тварина і продовжувати пересуватися на четвереньках.
Пізніше він навчився ходити на двох ногах, але дуже довго опирався носінню одягу, вважаючи за краще залишатися голим.
Загалом розвиток Діни сильно відставав від норми, навіть після 10 років проживання з людьми, він був дуже нервовим. Хлопець був невеликого зросту, з дуже великими зубами, низьким чолом. Помер у 1895 році від туберкульозу, йому було 29 років.