На півночі Амазонки знайшли найгучнішу пташку на Землі

 

 

 

У гірській і лісистій місцевості на півночі Амазонки широко поширені невеликі родичі горобців — одновусі дзвонарі Procnias albus, найгучніші птиці у світі. Крім помітного білого забарвлення і незвичайного «вуса» над дзьобом, самці дзвонарів приваблюють самок піснею, гучність якої як мінімум на дев'яти децибел вище попереднього рекорду, встановленого їхніми сусідами по амазонських джунглях — галасливими пихами Lipaugus vociferans.

 

Гучність пісні, якою самці полонять своїх самок, може досягати небезпечного для нашого слуху та здоров'я рівня у 125 децибел. Для порівняння, гучність пожежної сирени сягає 100 децибел, а поблизу від працюючих двигунів літака звук піднімається до 120 децибел.

 

Про це американський орнітолог Джеффрі Подос (Mario Cohn-Haft) і його колега з Бразилії Маріо Кон-Хафт (Jeffrey Podos) пишуть у статті, опублікованій в журналі Current Biology.

 

У ході польових спостережень науковці виміряли гучність співу трьох піх і восьми дзвонарів у природних умовах і з різної дистанції, точно фіксуючи відстань до птиці. Це дозволило без зайвих труднощів підрахувати гучність, на яку здатні 250-грамові одновусі дзвонарі, і зафіксувати новий рекорд. Автори відзначають, що невеликі птахи чудово пристосовані для гучних пісень, відрізняються товстими м'язами «преса» і здатністю особливо широко розкривати дзьоб.

 

Звичайно, видаючи такі гучні крики, навіть найбільш пристосована пташка швидко вичерпує запаси повітря. Тому пісні одновусих дзвонарів не відрізняються тривалістю і мелодійністю. Найгучніші з них являють собою послідовність коротких вигуків. Але найцікавіше, що, на відміну від більшості інших тварин, здатних видавати досить голосні звуки, — наприклад, китів, — дзвонарі не використовують їх для комунікацій на великих відстанях.

 

Їх гучна пісня — такий же елемент шлюбного ритуалу, результат статевого відбору, як роги лосів або павичів хвіст. Самець виконує її зовсім не здалеку, а «кричачи» майже прямо у вухо своїй обраниці. Можливо, тепер вченим варто з'ясувати, як самки дзвонарів переносять такі залицяння без пошкодження слуху і травм.