Згідно з результатами дослідження, проведеного у Вашингтонському, Стенфордському та Гарвардському університетах (США), діти, які в ранньому віці часто піддавалися фізичному або психологічному насильству, виявляють біологічні ознаки старіння швидше, ніж їх ровесники з благополучним дитинством.
Вчені вивчили три різні ознаки біологічного старіння - раннє статеве дозрівання, клітинне старіння й зміни в структурі мозку - і виявили, що дитячі травми впливають на кожен з них.
"Вплив несприятливих факторів у дитячому віці провокує в зрілому як проблеми з психічним здоров'ям (депресія й тривога), так і з фізичним (серцево-судинні захворювання, діабет і рак). Наше дослідження показує, що насильство, яке людина пережила в дитинстві, може прискорити старіння організму на біологічному рівні", - розповіла доктор Кеті Маклафлін, доцент кафедри психології в Гарвардському університеті.
Важливим аспектом є те, що не всі несприятливі події дитинства дають такий негативний ефект. Так, наприклад, діти, які жили у важких економічних умовах і\або отримували мало турботи, не продемонстрували жодних з ознак раннього старіння.
Фактор, який найбільш сильно впливає на прискорення старіння виявилося саме насильство. Так, у дітей, які зазнали жорстокого поводження й часто стикалися з фізичним насильством чи погрозою його застосування, раніше починається статеве дозрівання, а також прискорюється старіння на клітинному рівні. У них швидше коротшають теломери - захисні хвостики на кінцях нашої ДНК. Вони не несуть інформації, але захищають цінну частину ДНК від ушкодження при діленні клітин, через що зношуються з віком.
За словами Маклафлін, прискорення старіння може бути пов'язано з раніше корисним механізмом адаптації. Наприклад, коли навколишнє середовище сповнене насильства й погроз, раннє досягнення статевої зрілості може підвищити ймовірність розмноження людей до їх смерті та збільшить шанси на виживання популяції. Прискорений розвиток областей мозку, які грають роль в обробці емоцій, може допомогти дітям виявляти загрози та реагувати на них, гарантуючи їх безпеку в загрозливих умовах. Але в сучасному світі ця адаптація куди менш корисна, а найзначніший ефект від неї - несприятливі наслідки для фізичного й психічного здоров'я в зрілому віці.
«Тепер нам необхідно з'ясувати, чи можуть психологічне лікування і програми соціальної допомоги уповільнити це [викликане дитячими травмами] прискорене біологічне старіння. Якщо це можливо, у нас вийде запобігти багатьом з довгострокових наслідків для здоров'я в ранньому віці », - підсумовує Кеті Маклафлін.